Мама зайшла в кімнату, стискаючи свої мокрі кучері в руках.

– Джастін поговорив зі мною, коли йшов. Його батько велів оплатити всі втрачені замовлення за час твоєї роботи з поліцією.
– Вона засумнівалась.
– Ти впевнена, що хочеш робити це?

Я підняла підборіддя і розправила плечі.

– Так, це буде правильним вчинком. І, якщо на чистоту, то дуже добре буде використати мій дар на щось більше, ніж залякування туристів. Без образ.

Мама взяла мене за руку.

– Якщо ти хочеш зробити це, то я не проти. Джастін завірив мене, що про тебе потурбуються і не наражатимуть на небезпеку. Він такий милий хлопчик.

– Милий?
– я задихнулась.
– Він зрадив мені!

– Одного разу, - сказав Пері.
– Лише одна помилка.

– Я не хочу знову говорити про це.

Я повернулась, щоб піти. Мама стала мені на дорозі. Вона взяла мене за руку і потягнулась до руки Пері.

– Давайте, плоди мого чрева. Ми йдемо на прогулянку.

– Куди?
– проскиглив Пері.

– Вниз по вулиці. Візьмемо щось поїсти на обід.

Я крутнула пальцем на неї.

– Ти хочеш оцінити її, так?

– Про що ти говориш?
– солодко відповіла мама.

– Мадам Маслов. Ти хочеш пошпигувати за нею.

Вона підняла руки вгору.

– Добре. Зі звинуваченнями згідна. То ви йдете?

Ми з Пері обмінялись поглядами.

– Нізащо не пропустимо, - сказав він, всміхаючись.

Першим, що відчувається, коли ви приїжджаєте на набережну є цей класичний аромат: суміш солоної води, сонячного проміння, солодкої вати і шматочків піци Монті. Алея Істпорта розтягується на три блоки і включає одну аркаду, два бари і купу магазинів та ресторанів. Для дітей є лише стара карусель і черга туди завжди велика.

Сьогодні, коли сонце повільно ховалось за горизонтом, набережна шуміла. Натовп гуляв по крамницям і кафе, тут також було декілька людей на роликах та велосипедистів, а також два вуличних артиста. Це було не притаманно для вечора понеділка - всі відпочивальники вже повинні були роз'їхатись по домам. Але це був тиждень Четвертого липня, що зробило відпочинок продовженим, і бізнес на набережній процвітав.

Включаючи Мадам Маслов. На вхідному великому склі висіла неонова рожева табличка, що писала: " Послуги екстрасенса". Лінія людей вишикувалась від дверей, чекаючи, щоб зайти. Я заглянула у вікно, але побачила лише довгі червоні штори. Так звані читання Мадам Маслов, мабуть, відбувались за ними.

Пері сидів на лавочці, зайнятий блакитною солодкою ватою, і спостерігав за дівчатами, що проходили повз. Мама ходила туди-сюди перед магазином. Вдома на мене чекав фільм жахів, але тепер я відчувала, що ніч пройде повз.

– Гаразд, ми прийшли, ми побачили, що ще ти хочеш?
– спитала я маму, піднявши руки.
– Її бізнес добре йде. Ми не можемо змагатись з таким розміщенням. Наші купони великої ролі не зіграють. Але це все, що ми можемо зробити. Давай припинимо переслідування і підемо додому.

Заламуючи руки, мама зупинилась. Я сподівалась, що вона думає так само і ми підемо додому. А потім двері до Маслов відчинились і виглянуло знайоме обличчя. Це був Стівен Клейворт - єдина дитина безмежно багатих Сесіль і Далласа Клейвортів. Коли більшість хлопців його віку носили футболки та шльопанці, його більше цікавили етикетки, ніж комфорт. З голови до ніг він був вбраний у модний, ексклюзивний, рівня Ральфа Лорена одяг - від сорочки до підошви сандалів.

Стівен був не найбільшим моїм фаном і я не винила його за це. Він випустився разом з Пері цього року, але ледь не втрапив в халепу через мене. Вони з Пері побились через якусь дівчину. І, хоча Пері казав мені не втручатись і я урочисто пообіцяла використовувати свою силу лише на добро... я могла або не могла натякнули вчителю, що Стівен шахрував на іспитах. Гаразд, натякнула. Але він це заслужив, за те, що зв'язався з моїм братом. Олівець, що впав, приніс мені видіння, і знадобились великі пожертви від Далласа Клейворта, що зберегти місце Стівена в школі з Ліги плюща, в яку він їхав восени.

Клейворти володіють половиною Істпорта і можуть відслідкувати свій рід до пілігримів. Даллас Клейворт, місцевий золотий хлопець, вважався аристократією Істпорта і брав участь у виборах мера проти Гаррі Спелмана. Батько Далласа Клейворта був мером в молодості і використав це, як сходинку до посади в Конгресі. Думаю, це було також планом Далласа. І, зрештою, Стівена. Мабуть добре, коли твоє життя сплановане.

Незважаючи на те, як добре справлявся батько Джастіна з посадою мера, деякі люди вважали, що він не заслуговує цього. Він не народився і не виріс в Істпорті. Був не з відомої і заможної родини. В нього не було правового ступеню, як в Далласа. Перед тим як стати мером, він був шкільним вчителем. Але він був добрим хлопаком, який любив місто і не хотів використовувати посаду для подальшого злету. Пан Спелман завжди був добрим до мене, коли ми з Джастіном зустрічались.

Це смішно. Якби ми з Джастіном все ще були разом, я би, мабуть допомагала з плакатами, клеїла наклейки на бампер. Але натомість я переслідувала нового екстрасенса в місті і ось-ось повинна була здибатись з малим Клейвортом.

– Оцінюєш суперника?
– посміхнувся Стівен.

Я схрестила руки і подивилась в іншу сторону, але він підійшов до мене і продовжив говорити.

– Знаєш, Мадам Маслов бачить майбутнє. Це те, чого ти не можеш, Клер.

– Ніхто не бачить майбутнього, - сказала мама, підійшовши до мене.
– Ми маємо не обмежену волю і майбутнє постійно змінюється, відповідно до рішень, які ми приймаємо кожну мить. Ти повинен знати це, Стівен.