Але ефект був протилежний. Хлопці поважали його, мабуть, за вчинок на який вони самі не мали відваги. А дівчата ненадовго відстали від мене. Не зрозумійте мене неправильно. Мене не запрошували на вечірки, але щоденні тортури дещо припинились. Це був найкращий час в моєму житті.

Але все змінилось.

А тепер Джастін стояв в нашій кімнаті для читання, прихилившись до стіни і схрестивши свої руки на грудях. Він був високим, міцної атлетичної статури. Зазвичай він добре вдягався, мав вигорівше на сонці біляве волосся, яке забирав від очей сонячними окулярами, що були зачіплені на голові.

Сьогодні його скуйовджене біляве волосся було чистим і підрізаним, він змінив свої звичайні шорти та широку футболку на смугасту сорочку і штани-хакі. Його батько, мер Істпорта, мав йти на переобрання. Оскільки кампанія розпочалась місяць тому, Джастін став шістнадцятирічним меровим помічником. Я чула, що цього літа він працював на тата в міській мерії, що пояснює гарне вбрання. Найгіршим було те, що новий стиль йому пасував. Цей козел виглядав навіть краще.

– Я чув ви з Тіфані пособачились через мене в "Смакоті".
– Сказав Джастін, з супервпевненою посмішкою, яка роздратувала мене.

Я захлопнула двері за собою.

– По-перше, я кинула колу їй в голову. І все.

– Чорт, бійня звучала гарячіше. Я уявляв порвані сорочки, шкіру, що оголилась.

Я закотила очі.

– А, по-друге, це було не через тебе, егоманіяк. Можеш зустрічатись з ким завгодно, мене це не хвилює. Я тебе ненавиджу. Кожної ночі я молюсь, щоб ти став жертвою якоїсь неприродньої і дивної аварії з кастрацією.
– Я показала на двері.
– Тож провалюй звідси.

Його губи затремтіли, борючись з посмішкою. Я збиралась стати "колишньою, що ненавидить", а не "правда вона миленька, коли сердиться?".

– Краще почуваєшся, коли сказала це?
– він пройшов до столу і відсунув стілець.
– Мій батько заплатив за годину. Давай краще присядемо.

Я зітхнула і впала на стільчик.

– Добре. Що ти хочеш?

Він сів навпроти і склав руки на столі.

– Чула про вбивство в "Королівському дворі"?

– А хто не чув? Це велика новина. Моя мама психує, що всі туристи поїдуть.

Він швидко кивнув, ніби я сказала правильну річ.

– Всі в місті занепокоєні. Особливо мій батько. Він хоче, щоб ця справа вирішилась якомога швидше...

Він дозволив своїм словам прозвучати так, ніби я мала зрозуміти, до чого він веде.

– І що?
– сказала я.

– Я тут, щоб попросити твоєї допомоги.

Я розсміялась. Після того, що він зробив, Джастін просив мене про допомогу. Він міг йти до дідька.

– До того, як ти мене пошлеш до дідька, - додав він.
– просто послухай.

Я мала дозволити йому. Він знав мене надто добре.

– Поліція ще нічого не розказала пресі, бо вони зв'язуються з батьками дівчини. Але я скажу тобі, що поліція сказала моєму батькові.

При згадці про батьків, я згадала, наскільки молодою була дівчина. Я відчула великий клубок жалості в своєму шлунку.

Джастін глибоко вдихнув.

– Її звали Вікторія Хаппел. Їй було вісімнадцять; туристка з Бостона, тут на декілька днів. Вона заселилась в кімнату сама. Вони намагаються з'ясувати чи мала вона зустрітись з кимось.
– він зробив драматичну паузу.
– Їй вистрелили в голову в її кімнаті в мотелі.

Клубок сформувався в моєму горлі. Вона була лише на два роки старша за мене. Мабуть, це були її перші канікули без батьків. Мабуть, вона мала тут зустрітись з хлопцем або з декількома дівчатами, щоб розважатись, лежати на сонечку, плавати, повеселитись перед коледжем, що починався весною, не знаючи, що їй це не вдасться. Що ж сталось?

Джастін все ще говорив, тому я похитала головою, що прояснити думки.

– Гості мотелю поскаржились на гуркіт опівночі, але ніхто не перевірив. На вихідних багато голосної музики, феєрверків і п'яного хлопання дверима. Наступного ранку прибиральниця пішла до кімнати і постукала. Коли ніхто не відповів, вона зрозуміла, що це найкращий час для прибирання зайшла і знайшла Вікторію. Мертвою.

Моє серце боліло за цю дівчину.

– Поліція працює над цим, правда?
– спитала я.

– Звичайно. Але вони багато не дізнались.

Я відхилилась на стілець. Дивно було так серйозно, лише по темі розмовляти з Джастіном. Це була найдовша розмова з минулої весни, коли те видіння зруйнувало все.

Одного квітневого вечора Джастін приїхав забрати мене на вечерю. Він сказав, що в нього є для мене сюрприз. Коли він зайшов, то вбивчо виглядав. Я простягнула руки і потягнула за поли піджака, щоб притягнути його до себе. Але перед тим, як наші губи зустрілись, картинка заморозила мене.

Видіння того, як Тіфані Деспозіто грайливо хапає той же піджак і стягує його з плечей. У видінні Джастін явно напідпитку, хитається з кривуватою посмішкою. Я побачила як Тіфані притягнула його у недбалому поцілунку. Я побачила, як вона штовхнула його на диван. Побачила, як вона залізла на нього.