– Ми закінчили.

Я знайшла маму, що згорнулась калачиком на дивані. Зі схованим лицем і довгими кучерами, що тряслись, коли вона плакала, вона була схожа на маленьке дівча. Я тихо сіла біля неї і погладила її спину, зробила те, що зазвичай робив Пері.

– Все буде добре, - прошепотіла я.

Вона поглянула на мене, туш розмазалась по її щокам.

– А якщо не буде? Якщо вони арештують його?

– Не думаю, що в них є багато, - сказала я.
– Так, він був з нею, але в них немає доказів, що він вбив її.

– Вони взяли... речі з дому.

– Так, звичайно, але вони не знайдуть те, що їм потрібно. Ніякої зброї для вбивства.

Я дала їй серветку. Вона рівно сіла і витерла обличчя.

– Дякую, дорогенька.

Задзвенів телефон і я відповіла.

– Клер?

Голос був знайомим, але я не могла відразу зрозуміти, чий він.

– Так?

– Це Стівен Клейворт.

– О, привіт. Ти не дуже вчасно.

– Знаю. Я тому і телефоную. Чув, Пері взяли під варту. Його арештували?

– Наскільки мені відомо, то ще ні. Його просто допитують.

– У вас є адвокат?
– спитав він.

Я про це навіть не думала з усім цим хаосом.

– Ні, ще нема.

– Приходь до мене додому і я зв'яжу тебе з нашим сімейним адвокатом.

Чудово. Адвокат Клейвортів, напевно, був найбільш високооплачуваним в штаті.

– О, я не думаю, що ми можемо собі дозволити...

– Не хвилюйся за це, - перервав мене Стівен.- Їдь сюди і я допоможу тобі.

Хіба я могла ще більше помилятися в ньому минулого року? Я хотіла вдарити себе.

– Дуже дякую, Стівен. Я скоро буду там.

– Це був Стівен Клейворт?
– спитала мама, як тільки я поклала телефон в чохол.

– Якщо ми поїдемо до нього додому, то він зв'яже нас з їхнім сімейним адвокатом.

Її лоб наморщився.

– Ви двоє...

– Зовсім ні. У нас перемир'я. Виявилось, що він не такий і поганий хлопець.

Мама вхопила сумочку і ключі і ми поспішили назовні. Я зупинилась за декілька кроків від авто. Передня ліва шина була спущена.

– Ех, - сказала мама, - я не знала, що вона так здулась.

Я опустилась на коліна, щоб перевірити її.

– Вона не була спущена, - сказала я.
– Її порізали.

Глава 19

– З моїми шинами було все гаразд сьогодні вранці, - сказала мама.

– І ніхто б не підрізав її, поки поліція була тут, - додала я.

Ми подивились один на одного. Хто б не підрізав шини, він зробив це в останні десять хвилин. Я пройшлась трохи по вулиці, виглядаючи кого на набережній.

Хлопчик, десь років дванадцяти, їхав на своєму велосипеді до мене. Я витягнула руку і зупинила його.

– Ти бачив когось ще на вулиці?
– спитала я його.

– Ага, купу людей, - відповів він своїм "звісно" голосом.

– Конкретно того, хто, можливо біг, від цього дому? Того, хто порізав шину моєї мами.

Він знизав плечима.

– Тут була ціпочка з пляжною сумочкою і великим огидним капелюхом, вона спішила кудись.

– Люк!
– дівчина з довгим білявим волоссям помахала йому з іншого кінця вулиці.

– Вибач. Маю їхати.

А, тяга до білявок. Почалась так рано. До речі про білявок, я знала, хто порізав шину. Тіфані. Але зараз в мене не було часу розбиратись з нею. Я повинна була допомогти Пері, але тепер було неможливо дістатись дому Стівена.

Блискуче чорне авто, яке належало пану Спелмену, під'їхало до узбіччя. Джастін висунув своє обличчя з вікна.

– Залазь!

Не зовсім лицар на білому коні, але мені підходить. Мама прослизнула на пасажирське сидіння, а я заскочила на заднє і Джастін рвонув.

– Я чув, що Пері забрали, - пояснив він.
– Мій тато зателефонував своєму другу, адвокатові, і він зустріне нас у відділку.

– У тебе ще немає прав, - сказала я.

– Але я можу їхати з учнівським дозволом, так само, як і дорослий у авто, - він посміхнувся.
– Привіт, пані Ферн.

Мама погладила його по плечу. Вона завжди любила Джастіна і дала зрозуміти, що на її думку Джастін заслуговує на другий шанс. Я зітхнула. Тепер, коли він приїхав врятувати мою родину, вона ще більше буде тиснути.

– Мені шкода. Дійсно шкода, - прошепотів мені Гебріел у відділку.

– Твій тато просто робить свою роботу, - я заламувала руки, поки бубоніла це.
– Якщо Пері був з Вікторією тієї ночі, він повинен допитати його. Я не виню тебе. Скоро ти побачиш, що Пері не робив цього. Твій батько випустить його і ми з тобою повернемось до... роботи над справою.