– Пері возився з великою кількістю ціпочок, яких він повинен соромитися, але вона найгірша з усіх. Вона та, з якою він хотів усе повернути назад і забути.

– Чому так?

– Тіфані трошки здуріла, після того як Пері їй не передзвонив. М'яке переслідування, такого роду речі.

А потім вона навмисно перейшла на Джастіна, я думаю. Весь цей час я припускала, що вона зробила це, як основний момент її життєвого плану аби мучити мене. Але, можливо, це дія було спрямована на інше. Може бути, вона зробила те, що вона зробила, адже зробити боляче мені, було найкращим способом зробити боляче моєму братові.

Нейт продовжив:

– Пері з того моменту зв'язувався лише з туристами.

– Від них легше сховатися, - сказала я гірко.

Нейт знизав плечима.

– Вони знають, що це просто тимчасовий зв'язок. Вони тут на канікулах зі своєю сім'єю або може бути, вони дівчата з коледжу і шукають, як гарно провести час. Але вони тут тільки на деякий час. Так от, побачимося влітку наступного року.

– Чому ти ніколи не приєднувався до цих забав?

– Такі розваги не для мене. Я шукаю справжніх речей.

Я жмакала скатертину на столі.

– Я думаю, що Пері це теж потрібно. Хтось стабільний, щоб тримати його подалі від неприємностей.

– У нього проблеми?
– Нейт нахилився вперед.

Я подивилася в його стурбовані очі. З ким я і могла поділитися інформацію, то це з найкращим другом Пері.

– Вбита дівчина, - повільно я почала.

– Вікторія Хаппел?

– Ага. Пері переспав з нею того вечора, коли вона померла.

Нейт відкинувся на спинку стільця.

– Не може бути.

Я знизила голос.

– Очевидно, що ти не можеш поділитися цим ні з ким. Навіть не кажи Пері, що я розповіла тобі. Ніхто не повинен знати, що він був там, тому що тоді він стане головним підозрюваним.

– Він знає що-небудь про вбивство?

– Ні. Коли він покинув кімнату у мотелі, вона була ще жива. І саме через це він сильно засмучений. Він почувається винним.Ніби, якщо він залишився, він міг би її врятувати.

– Або ж можливо він помер також, - сказав Нейт, і я кивнула.

Я нервово крутила пасмо волосся навколо пальця, через приховування іншої інформації. Як Пері знімав листівки по всьому місту. Як Вікторія сказала, що Пері був тим, хто вбив її. А також про дивну поведінку Пері, яка мене цікавила.

Міллі плюхнулась на вільний стілець поруч зі мною.

– Ви бачили як я порвала танцпол? Міллі все ще жива.
– Вона підтягнула сукну на декілька сантиметрів і поворушила своїми худими ногами.
– Я як ракета!

Нейт ніяково засміявся.

– На цій ноті, я прямую в бар за іншою содовою. Щось бажаєте, пані?

Міллі попросила воду з льодом. Я ж сказала, що нічого не потребую.

Міллі почала базікати про старі добрі часи, і всі танці, які вона танцювала тоді. Я швидко зрозуміла, що можу застрягнути в цій бесіді на усю ніч, якщо я не знайду вихід.

– Привіт Клер, - гукнув Стівен Клейворт, проходячи повз. Він був одягнений у морський блейзер з якоюсь нашивкою на кишені. Вистрибнувши зі стільця, я сказала:

– Стівен, мені треба поговорити з тобою.

Він зупинився, здивовано глянувши на мене.

– Про що?

Я взяла його за лікоть і повела його трохи далі від столу.

– Мені треба було звільнитися від певної розмови.

– Ах, тож ти використала мене.

Я зніяковіло посміхнувся.

– На жаль.

– Я не проти.
– Він глянув на стіл, де сиділи його батьки. Даллас Клейворт потискав руку чоловіка, в той час як Сесіль посміхалася Степфордлі.

– Це бажана перерва від усіх цих політичних розмов і забивання собі голосів на вибори.

Через увесь цей хаос і мою стурбованість щодо Пері, я геть забула, що триває передвиборча кампанія. Хоча Стівен не міг забути. Це було його життя. Я була здивована, почувши, як він негативно озивається про це.

– Хіба ти не любиш такі речі? Це в твоїй крові, чи не так?
– запитала я.

– Я знаю, що зрештою я займуся політикою... але це моє майбутнє. На даний момент,це усе остогидло мені. Я їду до коледжу через два місяці. І думаю, що відстань від моїх батьків, буде для мене на краще.

Ну, рум'янець здивування опалив мої щоки. Стівен був трохи глибший, ніж я думала про нього. І здавалося він, відпустив свою злість на мене за, через той скандал з тестом.

– Ну, було приємно з тобою побалакати, - сказав він, починаючи відходити від мене.