– Люди нахабн - протягнув робот.
– Надслали такого як ти, вивчати мене...

– Розкажть про свй свт?
– запропонував я – Поки т дво собою зайнят.

– Вони тебе длять, чоловчок!
– гигикнув робот. – Справа в тм, що той, що тебе зустрв запросив мене, а другий виявивс я його братом, якого не попередили про таку цкаву подю. тепер мй Лдер майбутнй мператор Всесвту, так дал так дал... з'явився з'ясовувати обставини справи. А я – так, прийшов поглядти, як його поб'ють.

– Але ж б'ють зараз того, що привз мене – сказав я.
– Але, якщо мене запросили на цю планету, то хба нший не знав? – спитав я. .
– Невже це не вн мене запросив?
– зовсм не розумв що вдбуваться. Але навть якщо так, то чого ж битися те так? Можна поговорити, домовитися.
– я взьму нтерв'ю у всх бажаючих... у рамках звичайно. Так це другий робот мене запросив?

– Не дочекалися б, ще чого, блков - фиркнув мй спврозмовник. Йому було весело, принаймн .

– Але ви сам мене запросили. Той, котрий мене зустрв, принаймн - стало насправд страшно.

– Ну не я, так точно!

– Але той що мене запросив, робот трохи зайнятий! вони б'ються!
– обурився я. Я взагал не зрозумю, навщо так скажено битися!
– А я не можу повернутися без статт .

– А причина бйки диний кубик, що залишився, энергонки...М-да, люди нас довдаються в кращому свтл, прошеп от в робот. А я, коли повернувся, тут глянув, , що це таке й зараз розумю, що ц дво не мене длили, а мсцеву форму дешового алкоголю!

– А я думав, це через те що я ... ну що мй провдник не з другого – тод я подумав що це жарт такий. Хоча шанс, що те так. . У цих розвинених машин гумор, хоча й гумор повшеника.
– Так ви вдповсте мен на клька питань?
– запитав я з надю в голос. Щось пдказувало мен, що цей робот сам не свй. Але через брак ншого потрбно користуватися цим.

– Думаю заради блкового можна припинити... Бйку.
– Примного мало, коли тебе обзивають на вс лади. Але доводиться терпти.

– А ле вони не припинять, тому що там до розмови ?
– я оглянувся, Роботи перейшли вд биття облич, , до обдирання обшивання й вибиванню дрбних гвинтик в. Народ, а вони точно бьються ? Бо щось вони дивно стогнуть...

– Це саме собою, - повв широкими плечима - крильми робот - дивлячись як питання блковому потрбно з'ясувати - простягнув вн з явним нтересом. Вн хотв поговорити, але не хотв проявляти нцативу. Забавний вн такий.

– Я - Ельф, хочу знати про те, як живеться роботов - виршив сказати я. – По перше, як вас звуть?

– Мене... моя м'я - Старскрм, дуже скоро весь Всесвт буде знати про мене... Я буду м правити - гордо довсив робот.

– Добре, пане Старскрм - краще с психами погоджуватись, а то ще придавить...
– А як звуть тих що б'ються, чи що вони там роблять...

– Цю гидоту, - Старскрм вказав на купу малу по серед площ, - що знизу - Оптмус.
– А на в круги - товпище роботв, вс очиц вирячили и дивляться...
– а того що зверху, не менш дурного - Мегатрон.

– То що вони, завжди... так... б'ються?

– Та н, бува, що насправд б'ються - сказав Старскрм.
– Робот т льки що закнч или бйку , та лежали на площ , розламано ними ж самими.

– Але ви ж не завжди б'теся - сказав я, дивлячись наверх. Робот, насправд , сидв навпочпках боровся з цкавстю. А нею вн аж сочився. - Як вам живеться?
– Робот зачудувався такому питанню й не знав що сказати - Чим ви займатеся, крм як бйки?
– виршив я пояснити.

– Живеться вдмнно, а що ж поганого в тм що будь-як ушкодження, або що або нше можна запросто вдновити, у вдмнност вд блкового. або наприклад вчне життя...
– так уже не погано було б вдремонтувати те що зламалося... Так от тльки людей й Ельфв так не збереш. Але...