– А я, – каже француз, – ставлю бокал коняка на капот, гальмую і також, хоч би одна крапля пролилась.

Росіянин:

– А я беру пляшку горілки, саджу на задньому сидінні жінку і своїм "бобіком" їду по сільській дорозі. Потім залишаю руль, перелізаю на заднє місце, випиваю ту пляшку, трахаю жінку і...

– І що – машина не з’їжджає з дороги? – запитують у росіянина іноземці.

– О ви не знаєте наших доріг, шановні синьйори! Та у нас такі глибокі вибоїни, що не завжди і вирулити зможете, якщо навіть і захочете!

КІНЕЦЬ СВІТУ

Щоб дослідити, як будуть себе вести люди в різних непередбачених ситуаціях, психологи вирішили по радіо об’явити, що через три дні настане кінець світу.

Першими навідались до французів. А ті, як нічого не було:

п’ють гуляють, кохаються.

Зайшли до англійців – ті в паніці.

Приїжджають в СРСР /була колись така імперія/, а там транспаранти:

– Дайош п’ятирічку за три дні!

СТЮАРДЕСА І ПАСАЖИРИ

Летить пасажирський літак.

В салон заходить стюардеса і говорить:

– Громадяни пасажири, подивіться направо і ви побачите гори покриті снігом, хмари. А тепер подивіться наліво і ви побачите, як горить ліве крило. А тепер подивіться, як наш бравий екіпаж залишає літак.

ПРОФЕСОР І ЗАПИСКА

Один великий вчений, коли виходив з дому в магазин, залишив на столі записку, що буде через годину. А коли повернувся з магазину додому, прочитав ту записку і забув, що то сам її написав, покрутив її в руках і промовив:

– Як жаль, тепер цілу годину прийдеться чекати.

БАБУСЯ В МЕТРО

Сідає бабуся з іконою в метро, стукає до водія в кабіну і тут же йому наказує:

– Вези в Хельсінки, а то застрелю.

– Бабусю, – попробував її заспокоїти водій, – але ж ви знаєте, що метро ходить тільки в межах Києва?

– Нічого не знаю і знать не хочу. Вези, куди сказала – і годі.

– Добре, бабусю. Ітак, станція "Лівобережна". Наступна – Хельсінкі.

1980 р.

ПРОФЕСОР І СТУДЕНТКА

Професор дуже уважно дивився на студентку, а після іспита вона в нього запитує:

– Вибачте за безтактність, а скільки вам років?

– Уже за сімдесят.

– А я б вам і не дала.

– Та я вже років двадцять і не беру...

НА ВЧЕНІЙ РАДІ

Зібрались ректори КПІ, Держуніверситету та ГВФ на Вчену Раду з приводу перебудови ВУЗів у будинки розпусти.

– То скільки вам потрібно грошей і часу, щоб перебудуватись в будинок розбещеності? – запитав Міністр освіти у ректора КПІ.

– Ну певно, приблизно мільйон, – відповів той.

– А вам? – звернувсь до ректора університету.

– Певно, десь півмільйона.

– А вам?– до ректора ГВФ.

– А нам вистачить дві копійки, щоб зателефонувати по автомату, що переходимо на легальне положення.

ПІСЛЯ ВСТУПНИХ ЕКЗАМЕНІВ

Абітурієнтка поступала у ВУЗ. Коли здала останній екзамен, підійшла до членів екзаменаційної ради і питає:

– Ну як, дядьки, я поступила?

– А бали є?

– Що?

– А бали є?

– Так, так, є бали, є бали, ще у восьмому класі...

1980 р.

В САЛОНІ ЛІТАКА

Надто соромливий чоловік, біля якого сиділа чарівна жінка, ніяк не міг осмілитись, щоб до неї заговорити. Нарешті, набравшись духу, він запитав:

– Пробачте, і ви також летите в цьому літаку?

В ОЗЕРІ БЕГЕМОТ

Віцин, Нікулін і Моргунов прийшли до озера, щоб скупнутися, а там оголошення: "Купатись заборонено. В озері крокодил".

Ніхто на це не звернув особливої уваги, і Віцин, так як він був самий хоробрий і прудкий, пірнув перший. Вже через декілька секунд, як пінгвін з моря, вистрибнув на берег, промовляючи:

– Хлопці, а в озері й справді крокодил!

Нікулін подумав, що Віцин хоче над ними покепкувати, і стрибнув у те ж саме озеро, але зі швидкістю звука вискочив на берег. Та не встиг він навіть договорити, що в озері крокодил, як в озеро пірнув Моргунов.

Як же всі були здивовані, коли з озера на берег вистрибнув крокодил і нелюдським голосом закричав: