– Хо... Треба подумати.

Петька:

– Досить думати, драпати треба!

НАС ЗРАДИЛИ

Василь Іванович з Петькою пішли в розвідку і нарвались на біляків. Василь Іванович сховався в копичку сіна, а Петька ліг на траву. Біляки помітили Петьку. Петька підбігає до копички і говорить:

– Василь Іванович, виходьте, нас зрадили.

З АНЕКДОТІВ

Іде Василь Іванович обідраний, обмурзаний, брудний.

Петька: – Василь Іванович, звідки ви ідете?

– Іду, Петька, з анекдотів.

ВИПУСТІТЬ КОБИЛУ

Біжать Василь Іванович з Петькою від білих. Аж бачать, що їх от-от наздоженуть біляки. Василь Іванович:

– Петька, плигай на дерево.

Плигнули. Причаїлись. Сидять.

– Ой, Петька, – жаліється через деякий час Чапаєв, – більше не можу...

– А в чому справа?

– Ноги не витримують.

– Василь Іванович, а ви випустіть кобилу, яку тримаєте між ногами.

ПРИВІТ, ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ!

Приходить Петька до своєї подружки Анки і пропонує разом піти в гості.

– Та мені нема чого вдягти, – відмахнулась Анка.

Петька відкриває шафу:

– Ситцеве, креп-жоржетове… Привіт, Василь Іванович.

ПЕТЬКА В ЯМІ

Прийшов Петька в гості до Чапаєва. Посиділи як "годиться", а вранці просинається в ямі для відходів. Запитує у Василя Івановича:

– Що трапилось? Чому я тут?

– Коли ти взяв мою тещу, – розповідає Чапаєв, – і всунув їй в недозволене місце віник, а потім скинув з другого поверху, говорячи, що буслі приносять щастя, – я ще стримався. Коли ти затис дверима мої яйця і сказав, що це сливи, – я теж ще стримався. Але коли ти плигнув Котовському на плечі і закричав:

– Кому коня? – тут уже моє терпіння скінчилося!

АТОМНА БОМБА

Прибігає до Василя Івановича Петька і запитує:

– Скажіть, будь ласка, скільки коштує атомна бомба?

– Певно, не менше, як мільйонів з десять.

– Ого,– закричав Петька, – ви тільки подивіться, який скарб летить прямо на нас!

В ЗВІРРАДГОСПІ

В одному звіррадгоспі проходило засідання правління. На порядку денному стояло всього два питання:

Перше, звіт адмініністрації про виконання плану. І друге питанння, відпускати чи не відпускати Мойшу в Ізраїль, згідно поданої заяви.

По першому питанню виступив головний агроном радгоспу і назвав усі причини невиконання плану. Потім приступили до другого питання:

– Ну то як, товариші-колгоспники, відпустимо Мойшу в Ізраїль, чи ні? Які є пропозиції?

– Відпустимо, але за умови, якщо він сплатить всі ті затрати, які понесла держава на його освіту та його добробут.

– А скільки я повинен сплатити? – запитав у членів правління Мойша.

– 57 тисяч карбованців.

– Вам готівкою чи безготівково?

– Давай краще готівкою.

А коли взяли готівку, то вияснилось, що план за першу половину року виконали, та ще й перевиконали. Тут піднімається голова правління і звертається до присутніх:

– Так от, шановне товариство, у мене пропозиція: чи не краще замість песців та лисичок розводити євреїв?

АБРАМ І МУХА

– Абраме, говорить Мойша, на тебе муха сіла.

– І що ти цим хочеш сказати, що я дермо?

– Та я тобі цього не хочу сказати, але ж муха краще знає.

1980 р.

ДВА КИТАЙЦІ

Місто Одеса. Вулиця Мао Цзе Дуна. В минулому – Деребасівська.

Кав’ярня "Зоря Сходу". В минулому називалась "Алі паруса".

Сидять два китайці і їдять рис. Перший до другого:

– Слухай, Мойша, а все-таки при Радянській владі жилось краще.

– Ой, Абраша, я ж тобі говорив, що не треба очі щурить.

МОРЖІ

Ідуть два єврея, а назустріч їм росіянин і говорить:

– Привіт, моржі!

Євреї переглянулись від подиву і запитують в росіянина:

– Іван, а чому ти нас назвав моржами?

– Моржі, це скорочено. Ну, не можу ж я вам сказати: "Здорові були, морди жидовські".