Пізно.

Одне - занадто високий статус самогону: ніякими кислотою, тоніками, содовою чи іншою HО не розщепити таку міць (і навіщо хімік Менделєєв придумав свою “оптимальну” формулу?). Друге - частина гримучої суміші проникла до крові в обхід шлунка, і напряму блокувала комп’ютер головного мозку. Потухла ближня пам’ять, розкодовані мембрани клітин, знищена системи “SOS”, упізнавання “свій - чужий”. Зависли спантеличені підшлункова, нирки, жовч. Усе стало по фіг прокуреним легеням.

У наркотичній радості бухало лише самогубець-серце.

Через хвилин десять Антонові довелося пригальмувати. Мабуть, з останнього спрацювала аварійна система утилізації.

–  Хлопчики наліво, дівчатка - направо!

Геть сп’янілий Орфілох, гадина, помочився прямо (криво!) на заднє колесо двохсотого “Ленд Краузера”. Ще б лапу підняв, волоцюга! Проте, ковтнувши свіжого повітря, схоже, отямився, і за хвилину компанія на повному ходу захоплено слухала другу серію аудіожахів.

–  Ну, от, Буфаг пішов, знітившись, проте в серці його запалала образа, - спітнілий критянин витер рукавом слинявого рота.
– Ну, шльондра (ой!), я тобі! І одного разу підстеріг її біля струмка, заступив дорогу. Вона витягує, сука, лука, вставляє стрілу, бабах - і в самісінькі груди!

–  Я ж тебе так кохав, - тільки й встиг видихнути велетень (а за ним і Орфілох). Та й стік кровію!

Запала тиша.

–  Шо вона робить далі, - Орфілох не стогнав - ревів.
– Закриває отак йому очі, кидає жменьку землі на холодне тіло - і пішла собі…

Хряпнули мовчки, ніби на поминках, ще по одній - Бог трійцю любить. Третю, зазвичай, піднімають за жінок, а тут вийшло якось… Щоправда, Антон більше не пив - усе-таки за кермом. “Зараз заспівають”, згадався смішний епізод з ще радянського мультфільму “Жив був пес”. Цікаво, яку пісню затягнуть ці дивні попутники з незвичними древньогрецькими іменами? Аж нафталіном тхне… Звідки вони взялися, звідки знають Артем’єву, українську балувану Галю? Заморські партнери по горілчаному бізнесу, приїхали підписувати контракт? І ти диви, які в них недобрі, підступні, сварливі богині - страх and ужас! Ні за що, ні про що можуть замочити на місці, а вже віддатися (що ж тут такого!) - ніби на Голгофу! У нас…

У нас Жінка-Богиня - “утаємничена досконалість, продовжувач Роду, такий собі недосяжний горизонт, майже Мрія. Утім, про кого це я?…” Індуктивно-дедуктивні й літературні вправи порушив світлий образ опецькуватого даїшника, ну, дуже схожого на професора Фідика. Люмінесцентна шкірянка раптово вискочила на дорогу зі своєї засідки - придорожніх кущів, і рішуче махнула жезлом. “Знову перевищення швидкості!”.

Антон не розгубився, завченим рухом опустив руку до кишені бокових дверцят, і за мить на ходу привітав “колегу” точнісінько такою ж смугастою міліцейською паличкою. “Свої”!

За мить кинув погляд на заднє сидіння - пасажирів ніби вітром здуло. У кутку біля дверцят, під ременем безпеки, виднівся шматок пергаменту. З одного його боку Веремій прочитав: “Антоне, дружище, дякуємо за компанію і сто грам. Бійся жінок, що приносять дари. Ідеш до жінки - візьми батіг. Інакше занапастиш себе й перестанеш бути мужиком. Перестанеш бути мужиком - усе втратиш”.

Щось дуже знайоме… Невже поцупили у провокативного німецького професора класичної філософії, мирного викладача грецької мови Фрідріха Ніцше? А де ж посилання на першоджерело?

Перевернув аркуш і вже на звороті прочитав: “Інформація до роздумів. Цими степами шастають ще двоє небезпечних осіб - перевтілена грецька богиня мудрості Афіна й така ж олімпійська курва, богиня кохання Афродіта, породження морської піни та мертвого сімені відрізаних яєчок батька Урана. Друга - ще більша розпусниця, ніж усі вони разом: хитра, підступна, мстива. За нашими даними, на цій шльондрі висить мінімум чотири “мокрих” справи.

1. Моряк Нерід (пере творений на двостулкового молюска).

2. Кривий Гефест (перший її чоловік, бог вогню і ковальства, якому вона наставила роги).

3. Пастух Анхіс (скалічений ні за що в розквіті сил).

4. Красунчик Адоніс (розірваний вепром). Особливі прикмети: вродливі, віддають перевагу парфумам “Агентпровокатор”. Можуть працювати під виглядом політиків чи бізнес-леді, а також подорожніх повій.

Афродіта, за останніми даними, тимчасово перебуває на березі Мертвого моря. Істинні мотиви спецоперації нам не відомі.

Щиро твої”.

Панель приладів противно спалахнула червоним. Ну, й жере цей трьохтонник! Добре, що народні депутати натикали свої автозаправки не тільки поблизу столиці: он зелена “GOW” і не першого, а й не другого колишнього.

Поки заправляли, Антон сходив до туалету - приміщення з Трикутником (!?) на дверях. Отож…

На виході ледве не зіткнувся з такою собі нічого… юнкою. Вона дивилася якось скоса, з-під ледь піднятого плеча, довгим поглядом сірих очей з розширеними чоловічками. Розставлені ноги, напіввідкритий рот, у всьому - легка войовничість і готовність. Чорна клепана металом шкірянка й така ж коротенька спідничка, - вище нікуди. Клаптик “хрому” ледь тримався на вишитому бісером поясі з масивною пряжкою у формі корони Нефертіті й написом, викарбуваним грецьким орнаментом - “Class!”. Надмірно фарбована, пружні груди навиворіт (третій розмір мінімум!)! У руках - червона сумочка, з якої виглядала одна “нога” зім’ятої панчохи (“чулки”, згадалося тутешнє сільське словечко).