ДЕРЖИМОРДИ

Я дивлюсь на нашу Раду

І на наших держиморд,

Та хіба ж, скажіть, то люди –

Що неволять свій народ?

23.7.2012 р.

ЯКЩО ВОНА ПОГЛЯНЕ

Як на неї ти не глянеш?

Як її ти обійдеш?

Бо якщо на тебе гляне –

Чорта з два і сам пройдеш!

3.6.1995 р.

ПОВНОЛУННЯ НА МОСТУ

Ну як ти не глянеш на Божу красу,

На те повнолуння, що йде по мосту,

Бо там, де пройде та дівоча краса,

У кожного з нас оживає душа.

10.3.1995 р.

А ЧАС ІДЕ!

Хоч ти кричи, хоч ти крутись,

А так не буде, як колись.

8.5.2003 р.

БУЛИ ПОЕТИ

Умруть «геніальні поети»,

І щезне поетів плин,

Як їхні нікчемні сонети

Почнуть вимітати з глибин.

І боляче буде дивитись

На все те лайно, те сміття,

Яким засмітили Планету

Й найкращі людські почуття.

Хоч є в нас і справжні поети,

Як, скажемо, Пушкін, Омар,

Які не писали куплети,

Заради дешевих похвал.

1.1.1977 р.

ТАНЮША

По всім канонам ти, Танюша,

Стаєш, неначе дика груша,

Ти тільки думаєш, міледі,

Що ти уже доросла леді.

І хоч у тебе є вже діти,

Але тобі на їх пердіти,

В тобі ні жалості, ні болю

За їхню, вибачаюсь, долю.

Чи ти без матері родилась,

Чи в тебе батька не було?

Звідки ж така ти в нас з’явилась,

Що їх відвезла всіх в село?

І ти свою свекруху – маму,

Вже поміняла на авто,

Бо як взяла тобі авто,

То мама стала вже ніхто.

29.5.2003 р.

НЕ ЖАЛІЛА БАБА ДІДА

Не жаліла бабка мужа,

А тепер сидить і тужить.

29.12.2003 р.

ОЦЕ ТАК МУЖЧИНА!

Кінчив Петя десять класів,

Відпустив чуприну,

Батько в честь такої дати

Подарив машину.

Їздить хлопець, пишається,

Вже й дівчат катає,

Вже й цигарку суне в зуби,

Й носа задирає.

Вже той хлопець і на батька

Скоса поглядає,

І неначе навіжений

По селу гасає.

Вже той хлопець й до сусідів

Навіть не вітається,

А як просять, щоб підвіз він –

Ніби кінь хвицається.

Й ніби бусел по болоті

Гордо походжає,

І мов Ленін на буржуїв

Косо поглядає.

19.6.1976 р.

Я ТАКУ ХОТІВ БИ БАБУ

Я б таку хотів би бабу,

Але де таку достать?

Щоб, якщо дала вже згоду –

То ні кроку вже назад.

Я таку хотів би Ладу,

Щоб була вся з шоколаду,

І щоб в спеку і негоду,

Не жалілася на вроду.

13.9.2001 р.

ЯКЩО Є ЧИМ, І Є КОМУ

Хто сказав, що під вербою

Мислять тільки головою?

Є такі що й навпаки,

Там, де справжні є дівки.

8.5.2003 р.

ТАЛІСМАН

Вдивляюсь в твій, земля, портрет,

Стараюсь все запам’ятати,

Але найбільше талісман,

Який дала на згадку мати.

Коли виходив я з двора,

І тільки-бо за клямку взявся,

Як в двір примчалась дітвора,

Щоб я і з ними попрощався.

Коли виходив я з двора,

Так ясно Сонечко світило,

І посміхалась дітвора

Так по-дитячому щасливо.

І погляд той перемішавсь

Із Сонцем десь на половину,

А я був старший і пишавсь,

Як «фраєр» я у ту хвилину.

Тоді я, звісно ще не знав,

Що їхав я вже не на пробу,

Батько в дорогу хліба дав,