Шрифт:
– Ти ж сама мені говорила, коли проводжала на полювання:
– Ні пуху, і не пера.
– Добре,– каже дружина,– ось на наступний раз як ітимеш на полювання, то не дам тобі ні одної копійки, тоді ти і побачиш, якою вона повинна бути?
ЩО МЕНІ РОБИТИ?
– То що ж мені, жінко, робити, іти на полювання, чи ні?
– Як хочеш. Хочеш іди, а хочеш удома посидь.
ЗАБУДЬКУВАТІСТЬ
Один мисливець другому:
– Уяви собі, останній раз, виїзджаючи на полювання я, навіть, рушницю забув.
– І коли ж ти це помітив?
– А якраз у ту хвилину, коли жінці зайця вручав.
А КУДИ Ж ВИ ДИВИЛИСЯ?
Після грози до голови колгоспу прибігають пастухи і доповідають:
– Дядьку, Панасе, грім бугая вбив.
– Отуди до лихої матері, а куди ж ви дивилися?
ПРОМОВЕЦЬ І КАЛЕНДАР
Промовець з трибуни вибачається перед слухачами:
– Даруйте, може я говорю задовго, але при собі не маю годинника.
– Оберніться, за вами висить календар.
КОСТЮМ ДО СВЯТА
Прийшов чоловік до кравця та й питає, чи пошив той йому костюма?
– Не пошив,– відповів кравець.
– Але ж ви обіцяли пошити до свята.
– Так, але я не казав, до якого.
Я КИНУВ ПИТИ
Один відвідувач приходив у ресторан і завжди замовляв два по сто, але одного разу прийшов і замовив лише сто грам горілки.
– Що трапилось?– здивувавсь офіціант, який обслуговував старого клієнта на протязі довгих літ?
– Та от, ми з своїм товаришем домовилися, що завжди, де б ми не були – пити за обох відразу.
– І що, товариш помер?
– Та ні, просто я кинув пити.
4.5.1965 р.
ТУТ НЕМА НІЧОГО
Студент поспішає на екзамен по рослинництву. У кишенях у нього були шпаргалки. Щоб не збитися, де яка, він на ходу повторює, перевіряючи кишені:
– Тут жито, тут овес, а тут,– показує на голову,– нема нічого.
7.7.1972 р.
ЧОРНИЛО
Кожен день чоловік у жінки просив карбованця на чорнило, а маленька донечка все те слухала і питає у мами:
– Мамо, наш татко, напевно, багато пише?
– А чому ти так думаєш, донечко?
– А чому він кожен день просить гроші на чорнило?
КАМІНЬ ПОПАДАЄТЬСЯ
Якось після війни один товариш запросив у гості другого.
Але пригостить особливо не було чим і той йому насипав рисової каші, в якій попадались камінчики. Гість їсть, а хазяїн дивиться як гість їсть, аж раптом на зуби гостю попав камінчик. Господар:
– Що там, камінчики попадаються?
– Та іноді і рис також.
3.3.1963 р.
ЯКБИ ЗНАВ, ЗА ЩО
Тільки чоловік переступив поріг свого будинку, як тут же відразу жінку по морді. Та до нього:
– Хоч би сказав, за що?
– Ти дивись, яка шустра. Якби я знав за що, то й не так ще дав би.
ДУЛЮ ДАРОМ...
– Абрам, говорять, що твоя Сара володіє даром?
– Даром? А от... вам даром,– і показав рукою біля ліктя...
ТИ ЙОГО НЕ ЗНАЄШ
Прийшов чоловік у родильний будинок, щоб провідати свою дружину, яка щойно породила і запитує:
– Ну так хто там, хлопчик чи дівчинка?
– Почекай трохи, а то ніяк не можу спіймати.
Коли він прийшов у друге, то запитує знов:
– І на кого похожий наш хлопчик?
– Заспокойся. Воно тобі треба, однаково ти його не знаєш.
ВИСТАВКА СОБАК
У Парижі була виставка службових собак. Кожен власник дав характеристику своїй собаці, а потім звернулись до росіянина, який стояв трохи осторонь із своєю дружиною:
– А у вас яка порода?
– Та у мене також сука, тільки не знаю якої породи.
4.5.1965 р.