– Куди це ти так поспішаєш?– запитав його другий, що стояв поруч.

– Та так захотілось попісять, що аж душа болить.

– То взяв би попісяв сусіду в кишеню?

– А як сусід побачить, та в морду закатає.

– Ну я ж тобі попісяв і ти не бачив.

ЙОГ

То якось один чоловік вирішив стать йогом. Дістав інструкцію і читає, що якщо ви вирішили стать йогом, то повинні дотримуватись даної інструкції і читати поради кожен раз не більше, як на один день.

– Перше, не розслаблятися, прийняти лазню, нічого не їсти і цілий день лежати і пити мінеральну воду.

Коли кінчився перший день, він читає далі:

– На другий день теж нічого не їсти.

Одним словом так було і на третій, і до десяти днів. А коли прочитав за десятий день, то там було написано наступне:

– А якщо ви після десяти днів вийшли на бережок, щоб покакати, і ваша попа, замість того щоб какать, почала щіпати травичку, то це значить, що ви уже – йог.

Вересень 1973 р.

ЩОБ ЛЮДИ РАДІЛИ...

У літаку летіли Брежнєв, Форд і Мао Цзе Дун. Мао взяв мільйон, кинув з літака і сказав:

– Той, хто знайде – хай порадіє.

Летять далі. Те саме зробив і Форд. Брежнєв дивився на їх, а потім вирішив кинути теж, але три мільйони – через кожні десять-п’ятнадцять кілометрів по пів-мільйона і повторив слова попередників:

– Хай хто знайде – порадіє...

А пілот слухав – слухав і говорить:

– А ви уявляєте, як би всі люди зраділи, якби замість цих мільйонів, які ви кидаєте, та я викинув вас всіх з літака.

НАВІТЬ КОНФЕТКИ НЕ ДАЛИ

Ведуть по селу колгоспного бугая, аж тут назустріч іде маленький хлопчик і низенько кланяється до бугая. А їхав голова колгоспу, побачив як той кланяється бугаю і запитує в хлопчика:

– Слухай, Іванку, а чому це ти бугаєві кланяєшся, а мені ні?

– А тому, дядя Саша, що бугай раз у рік трахне корову і я цілий рік п’ю молоко, а ви мою маму... кожен день і ні разу навіть цукерку не принесли.

НА З’ЇЗДІ АРХИТЕКТОРІВ

У Москві був Всесвітній з’їзд архитекторів. Виступали люди різних національностей. Першим взяв слово представник США:

– От у нас – в Америці, як піднімешся на сто перший поверх, так видно все місто.

– А в нас у Парижі,– продовжив француз,– як піднімешся на Собор Парижської богоматері, або на Ейфелеву вежу – так видно всі притони Франції. Потім виступили представники інших країн і, нарешті, виступив представник України:

– А от у нас у Києві,– продовжував доповідач,– є такий підвал у будинку на Володимирській /Колись була вул. Короленка/, що навіть і підніматись не треба – варто лише туди попасти, як видно не лише все місто або якісь там притони, а весь Сибір і всю Північ.

ХУДИЙ КІНЕЦЬ

Просить один робітник у профкомі, щоб йому виділили путівку. От він і пише:

– Прошу адміністрацію завода і профком, щоб мені виділили путівку в санаторій або на худий кінець хоча б в будинок відпочинку.

В профкомі подумали і відповіли:

– Дати таку путівку ми вам не можемо, так як в санаторіях і в будинках відпочинку із худим кінцем робити нічого.

4.6.1985 р.

КОМУНІЗМ

Один сільський чоловік вирішив узнати, що таке комунізм?

Але, до кого б він не звертався із своїх односільчан, то ніхто не знав, а тому він вирішив поїхати у місто, може там хто знає. Іде містом, аж дивиться на перехресті стоїть міліціонер і як підніме свою смугасту палицю – так всі машини і зупиняються. Ну, думає, цей, певно, все знає. Звертається до нього. Той вислухав чоловіка і, навіть, почав щось говорити, але чоловік так нічого і не зрозумів.

– А ви можете мені це все на прикладі пояснити?

– Ні не можу.

– А як же бути?

– А ти ген бачиш стоїть чорна машина з двома нулями, сходи і запитай в того, хто в ній сидить.

Зрадів чоловік і побіг до того чоловіка, що сидів у машині.

Той йому і відповідає:

– Ну як тобі пояснити, добрий чоловіче. Ось, наприклад, якщо я маю машину і мій кум має, а ти і твій кум не має, так то – соціалізм, а якщо всі мають машину, так то – комунізм.

Зрадів чоловік і поїхав додому в село, щоб поділитись цінною інформацією із своїми односельчанами. Та поки їхав, то дещо забув. Ото і почав він своїми словами: