Офіційна казка для дорослих, яку прийнято заучувати в школі як реальну науку. Але вона не більше наука, ніж алхімія!

І скоріше за все, записана чи переписана із загублених рукописів, сага про Кия та його братів – така ж легенда, як Київський Змій Кирилівських печер. Як п’ять Лисих Гір Києва, куди злітаються всі слов’янські відьми святкувати шабаш на Івана Купала (який, як і раніше, «прийнято вважати» святом літнього сонцестояння, хоча це спростовують усі реальні календарі). І тисячі версій і свідчень, помилок і огріхів – лише тисячі легенд Великого Міста, з яких кожне з нас має право вибирати те, що припало до душі й відповідає твоїй мрії. Перекроювати їх по фігурі твоїх ідеалів. І розгадувати таємниці, які давно вже не можна розгадати, керуючись тільки своєю вірою у Свій Київ!

І нехай спина Володимира на Володимирській гірці покривається неспростовно реальною зеленню. Що з того, якщо я хочу, щоб він назавжди залишився «чавунним Володимиром» із роману Булгакова! Нехай мій Мишко Врубель живе в будинку біля сходинок Андріївської церкви на два роки раніше, ніж оселився там реальний Михайло. Що з того, коли разом зі мною бреше і табличка на 14-му будинку, яка раз і назавжди зберегла цю легенду, як письмена на скрижалях! І хоча з Олексіївського острова, названого на честь легендарного попівського сина Альоші, неможливо потрапити на міст Метро, а за огорожею Кирилівської церкви не варто шукати люк у печери…

Як писав у своїх мемуарах Конан Дойл:

Одного дня редактор зробив позначку: «В цьому місці немає другої залізничної колії», – на що я відповів: «А у мене вона є!»

Адже це Моя легенда про Моє і тільки Моє Місто!

Лада Лузіна